На главную страницу
 
 Семинары   
 Библиотека   
 Консалтинг   
 Курсы   
 Конкурс   
 Контакты   
 Партнеры   

 

Призначення земельної ділянки: основні проблеми

 

    Використання землі за призначенням – один із основних принципів вітчизняного земельного законодавства. Але в застосуванні цього принципу на практиці постійно виникають проблеми. Розглянемо найтиповіші з них.

1. Класифікація земель

    Найбільше плутанини в правозастосовчій практиці виникає з термінами „цільове призначення” та „основне цільове призначення”. Частково це пояснюється відсутністю чіткої класифікації земель безпосередньо в Земельному кодексі України (ЗКУ). Але комплексний аналіз земельного законодавства дозволяє побудувати таку модель класифікації земель за призначенням.

1-й рівень – основне цільове призначення

    За основним цільовим призначенням Землі України поділяються на такі категорії (ст.19 ЗКУ):

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісового фонду;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

2-й рівень – цільове призначення

    Цільове призначення можна розглядати як підкатегорію основного цільового призначення. На жаль, на сьогодні не існує нормативно затвердженого переліку можливих видів цільового призначення землі. Ми не радимо користуватися формально чинним Українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВЗ). По-перше, він був затверджений листом (!) Держкомзему України від 24.04.98 р. №14-1-7/1205. По-друге, УКЦВЗ не зареєстрований Мінюстом України і тому не має сили нормативного акту. А по-третє, складався цей класифікатор до ухвалення чинного Земельного кодексу України (ЗКУ) і багато в чому суперечить сучасному земельному законодавству.

Тому цільове призначення визначається виходячи з наступних критеріїв:

категорії землі та її правового режиму (згідно з главами 5-13 ЗКУ);

видів цільового призначення, зазначених безпосередньо в ЗКУ (див. ч. 2 ст. 22, ч. 1 ст. 121 ЗКУ);

сталої практики (в тому числі тієї, що спирається на УКЦВЗ, але лише в частині, яка не суперечить ЗКУ, аналогії з функціональним використанням);

логіки.

3-й рівень – вид угідь або функціональне призначення

    Земельні ділянки сільськогосподарського призначення додатково розподіляються на сільськогосподарські і не сільськогосподарські угіддя. До перших належать рілля, пасовища, сіножаті, пасовища та перелоги. Несільськогосподарськими угіддями є господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо.

Поділ на угіддя використовується лише для сільськогосподарських земель. А земельні ділянки населених пунктів додатково класифікують за функціональним призначенням. Види функціонального призначення наведені в Додатку №1 до пунктів 3.5, 3.7, 3.9, 3.10 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої наказом Держкомзему, МінАП, Мінбуду України, УААН від 27.01.06 р. №18/15/21/11.

2. Встановлення цільового призначення земельної ділянки

    Відповідно до статті 20 ЗКУ віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Це ж саме стосується і встановлення цільового призначення. В разі отримання земельної ділянки з земель державної або комунальної власності встановлення цільового призначення здійснюється тим органом, який затверджує проект відведення.

Важлива особливість: орган державної влади чи місцевого самоврядування не в праві встановити призначення на свій розсуд. Він має це зробити згідно з призначенням, про яке просить заявник, або ж відмовити в виділенні ділянки взагалі.

3. Зміна цільового призначення земельної ділянки державної власності

    Місцеві чиновники часом відмовляють у зміні цільового призначення орендованих державних земель чи земель, що перебувають в постійному користуванні. При цьому посилаються на відсутність затвердженого порядку зміни цільового призначення (аналогічному тому, що регулює зміну цільового призначення приватних земель). Такий аргумент не відповідає чинному законодавству.

Згідно з частиною 2 статті 20 ЗКУ „Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення”. Ніякі додаткові нормативні документи для проведення такої зміни не потрібні.

    Але сама процедура зміна не така проста. Ось деякі її особливості.

1. Зміна цільового призначення частини земельної ділянки потребує розробки, погодження та затвердження нового проекту відведення. Для цього потрібно отримати дозвіл відповідної ради чи держадміністрації (в деяких випадках – Ради Міністрів АР Крим чи КМУ).

2. Зміна цільового призначення всієї ділянки потребує пере погодження і затвердження існуючого проекту відведення.

3. Зміна цільового призначення неможлива, якщо встановлено обмеження у вигляді заборони на зміну цільового призначення (ст.111 ЗКУ). Про наявність обмежень землекористувач може дізнатися з проекту відведення або з витягу з Державного земельного кадастру (ДЗК).

4. Цільове призначення земельної ділянки – це істотна умова договору оренди землі. Тому зміна цільового призначення вимагає внесення змін і до договору оренди. Такі зміни (зазвичай – додаткова угода) мають бути посвідчені нотаріально і подані на державну реєстрацію в центр ДЗК.

5. Якщо змінюється цільове призначення земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні, державний акт про право постійного користування підлягає заміні. А це означає, що землекористувачам, які не відносяться до названих в статті 92 ЗКУ категорій (підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації), землю доведеться орендувати або викупати. Отримати її в постійне користування вони не зможуть, навіть якщо до цього користувалися ділянкою саме на такому праві.

4. Зміна цільового призначення приватних земель

    Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється відповідно до порядку, затвердженого постановою КМУ від 11.04.02 р. №502. Сам цей порядок досить прозорий і зрозумілий. До того ж він давно і широко використовується. Але й тут є чимало нюансів. Ці нюанси детально розглядаються на семінарах, які організовують та проводять фахівці компанії „Вега-консалтинг”. Дізнатися про них можна відвідавши один із семінарів або придбавши в бібліотеці компанії методичний посібник, відеосемінар чи бізнес-курс.

 

Віктор Кобилянський, адвокат.

в начало ^

 

    Кобылянский Виктор Ананьевич - начальник юридического отдела компании «ВЕГА консалтинг», адвокат, специалист в области земельного права, соавтор книг "Приватизация земли и реорганизация коллективных сельскохозяйственных предприятий в Украине", "Пособие для собственника земельных долей и имущественных паев". Автор более 100 публикаций по земельному праву в специализированных изданиях. ("Юридическая практика", "Бизнес" и т.д.).

 

 

 Как заказать

консультационное обслуживание:

 

 1. Скачать и заполнить все поля заявки на консультационное обслуживание, отправить ее по факсу:  (044) 123456789 или по e-mail: serg@vega-st.com

 

2. В течении 2-х дней специалисты консультационного отдела рассмотрят заявку, рассчитают стоимость наших услуг  и свяжутся с Вами по телефону или электронной почте.

 



Copyright © 2007 ВЕГА консалтинг. All rights reserved. Design Vlad Goloh